Недвижимость в Киеве и Украине - KANZAS.UA
arrow arrow arrow Оподаткування земель за межами населених пунктiв

Оподаткування земель за межами населених пунктiв

Основна сума надходжень плати за землю припадає на бюджети населених пунктiв, хоча площа земель населених пунктiв становить лише близько 12 %. Однак за межами населених пунктiв знаходяться землi, якi за господарськими, трудовими, соцiальними та рекреацiйними зв`язками нерозривно пов`язанi з мiською територiєю. Iснує так звана примiська зона – територiя за межами мiста, до складу якої входять лiси, лiсопарки та iншi зеленi насадження, заклади та установи для масового вiдпочинку, землi сiльськогосподарського призначення, виробничi та комунальнi пiдприємства, що обслуговують мiсто, транспортнi магiстралi.

За межами населених пунктiв, крiм земель сiльськогосподарського призначення, розташовано також значнi лiсовi масиви, воднi об`єкти (рiчки, озера, ставки), землi курортних мiсцевостей, зон вiдпочинку, оздоровчих та лiкувальних закладiв тощо. Загальна площа земель несiльськогосподарського призначення за межами населених пунктiв становить близько 25 % усiх земель України, i майже 3/4 цих земель становлять лiси, iншi лiсовкритi площi.

Крiм того, розмiщення продуктивних сил територiєю України зумовило iснування значної кiлькостi об`єктiв промисловостi, транспорту, зв`язку та iнших галузей господарства, а також оборони за межами населених пунктiв.

Основний закон щодо оподаткування земель в Українi – Закон «Про плату за землю» вiд 03.07.92 р. № 2535-XII (у редакцiї Закону України вiд 19.09.96 р. № 378/96-ВР, зi змiнами та доповненнями) видiляє окремим роздiлом ставки земельного податку, за якими оподатковуються земельнi дiлянки за межами населених пунктiв.

Однак перш нiж перейти безпосередньо до питань оподаткування земельних дiлянок, що знаходяться за межами населених пунктiв, зупинимося на питаннях землекористування, оскiльки правильне оподаткування землi залежить не лише вiд мiсця розташування земельної дiлянки та її розмiру, правильного застосування ставок податку, а й вiд того, чи встановлено нормативну грошову оцiнку, яка застосовується при оподаткуваннi, вiд умов надання та категорiї земельної дiлянки, що встановлюється залежно вiд цiльового використання землi.
Повноваження суб`єктiв влади рiзних рiвнiв у галузi земельних вiдносин щодо розпорядження землею

Земельний кодекс України вiд 25.10.2001 р. № 2768-III (зi змiнами та доповненнями, за текстом – Земельний кодекс) визначає повноваження Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республiки Крим та органiв мiсцевого самоврядування, а також органiв виконавчої влади в галузi земельних вiдносин.

Враховуючи те, що земельнi дiлянки державної та комунальної власностi не розмежованi, розпоряджаються земельними дiлянками, що знаходяться в межах населених пунктiв, крiм земель, переданих у приватну власнiсть, сiльськi, селищнi, мiськi ради, а земельними дiлянками, якi знаходяться за межами населених пунктiв, – вiдповiднi органи виконавчої влади. Ця норма, визначена п. 12 Перехiдних положень Земельного кодексу, дiятиме до розмежування вiдповiдно зазначених земель.

Отже, розпорядниками земель, що знаходяться за межами населених пунктiв, є мiсцевi державнi адмiнiстрацiї.
Визначення абсолютного мiсцезнаходження земельної дiлянки, зокрема належнiсть до населених пунктiв або розташування поза їх межами

Земельний кодекс видiляє три категорiї населених пунктiв: мiста, селища, села. Згiдно зi ст. 173 цього Кодексу межа району, села, селища, мiста, району в мiстi – це умовна замкнена лiнiя на поверхнi землi, що вiдокремлює територiю району, села, селища, мiста, району в мiстi вiд iнших територiй.

Межi села, селища, мiста встановлюються i змiнюються за проектами землеустрою, якi розробляються вiдповiдно до технiко-економiчного обґрунтування їх розвитку, генеральних планiв населених пунктiв.

Рiшення про встановлення i змiну меж приймається:

мiст – Верховною Радою України за поданням Верховної Ради Автономної Республiки Крим, обласних, Київської чи Севастопольської мiської рад;

сiл та селищ – Верховною Радою АР Крим, обласними, Київською чи Севастопольською мiською радами за поданням районних та вiдповiдних сiльських, селищних рад.

Отже, земельнi дiлянки, якi не увiйшли в затверджену межу населених пунктiв, вважаються землями, що знаходяться поза їх межами.
Наявнiсть нормативної грошової оцiнки землi, правовi засади проведення якої визначає Закон «Про оцiнку земель» вiд 11.12.2003 р. № 1378-IV (зi змiнами та доповненнями)

Нормативна грошова оцiнка земельних дiлянок використовується як для визначення розмiру земельного податку та орендної плати за земельнi дiлянки державної та комунальної власностi, розмiру державного мита при мiнi, спадкуваннi та даруваннi земельних дiлянок, так i при визначеннi втрат сiльськогосподарського та лiсогосподарського виробництва.

Методику нормативної грошової оцiнки земель несiльськогосподарського призначення (крiм земель населених пунктiв) затверджено постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 30.05.97 р. № 525 (зi змiнами та доповненнями).

Порядок проведення грошової оцiнки зазначених земель, затверджений наказом Держкомзему України, Мiнагрополiтики України, Мiнiстерства будiвництва, архiтектури та житлово-комунального господарства України, Держкомлiсгоспу України, Держкомводгоспу України, Української академiї аграрних наук вiд 27.01.2006 р. № 19/16/22/11/17/12 (зареєстровано в Мiн`юстi України 05.04.2006 р. за № 389/12263), регламентує механiзм нормативної грошової оцiнки земель несiльськогосподарського призначення за межами населених пунктiв: промисловостi, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та iншого призначення; земель природно-заповiдного та iншого природоохоронного, оздоровчого, рекреацiйного та iсторико-культурного призначення; земель лiсового та водного фондiв.

Вiднесення земель до категорiї земель за функцiональним використанням провадиться згiдно з Iнструкцiєю з заповнення державної статистичної звiтностi, затвердженою наказом Держкомстату України вiд 05.11.98 р. № 377 (зареєстровано в Мiн`юстi України 14.12.98 р. за № 788/3228, зi змiнами та доповненнями, за текстом – Iнструкцiя № 377), вiдповiдно до видiв економiчної дiяльностi, зазначених у довiдках, що надають юридичним особам органи державної статистики.

За результатами нормативної грошової оцiнки земельних дiлянок несiльськогосподарського призначення складається технiчна документацiя. Данi про нормативну грошову оцiнку окремої земельної дiлянки оформляються як витяг з технiчної документацiї з нормативної грошової оцiнки земельної дiлянки. Технiчна документацiя з нормативної грошової оцiнки земельних дiлянок пiдлягає державнiй експертизi.

Технiчну документацiю з нормативної грошової оцiнки земельних дiлянок, розташованих за межами населених пунктiв, затверджують районнi ради.

Витяг iз технiчної документацiї про нормативну грошову оцiнку окремої земельної дiлянки видає вiдповiдний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсiв.

Отже, довiдки, що видаються органами земельних ресурсiв власникам землi та землекористувачам про нормативну грошову оцiнку їх земельних дiлянок, практично є витягом iз технiчної документацiї з нормативної грошової оцiнки земельних дiлянок i, вiдповiдно, вважаються даними державного земельного кадастру, якi згiдно зi ст. 13 Закону № 2535-XII є пiдставою для нарахування земельного податку.

Саме на пiдставi такої довiдки, яка мiстить данi про власника чи землекористувача, адресу i площу земельної дiлянки, розмiр її грошової оцiнки, платник податкiв, юридична особа чи суб`єкт пiдприємницької дiяльностi самостiйно обчислює суму земельного податку i подає розрахунок до вiдповiдного органу державної податкової служби.
Подiл земель на вiдповiднi категорiї

Вiдповiдно до ст. 19 Земельного кодексу, що є основним законодавчим актом, згiдно з яким регулюються земельнi вiдносини в Українi, землi вiдповiдно до цiльового призначення подiляються на категорiї. Це, зокрема, землi сiльськогосподарського призначення, землi житлової та громадської забудови, землi природно-заповiдного та iншого природоохоронного призначення, землi оздоровчого призначення, землi рекреацiйного призначення, землi iсторико-культурного призначення, землi лiсового фонду, землi водного фонду, землi промисловостi, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та iншого призначення.

Вiднесення земель до тiєї чи iншої категорiї здiйснюється на пiдставi рiшень органiв виконавчої влади та мiсцевого самоврядування вiдповiдно до їх повноважень, а змiна цiльового призначення земель провадиться тими ж органами, якi приймають рiшення про передачу цих земель у власнiсть або надання у користування, вилучення (викуп) земель i затверджують проекти землеустрою.

Зупинимося на категорiях земель, визначених Земельним кодексом.

Землями промисловостi визнаються землi, наданi для розмiщення та експлуатацiї основних, пiдсобних i допомiжних будiвель та споруд промислових, гiрничодобувних, транспортних та iнших пiдприємств, їх пiд`їзних шляхiв, iнженерних мереж, адмiнiстративно-побутових будiвель, iнших споруд.

До земель транспорту належать землi, наданi пiдприємствам, установам та органiзацiям залiзничного, автомобiльного транспорту i дорожнього господарства, морського, рiчкового, авiацiйного, трубопровiдного транспорту та мiського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатацiї, ремонту i розвитку об`єктiв транспорту.

Слiд зауважити, що до земель промисловостi належать землi, наданi не лише пiдприємствам промисловостi, а й транспортним, гiрничодобувним та iншим пiдприємствам, тодi як землi транспорту – лише транспортним пiдприємствам.

До земель зв`язку належать земельнi дiлянки, наданi пiд повiтрянi й кабельнi телефонно-телеграфнi лiнiї та супутниковi засоби зв`язку.

Землями енергетичної системи визнаються землi, наданi пiд енергогенеруючi об`єкти (атомнi, тепловi, гiдроелектростанцiї, електростанцiї з використанням енергiї вiтру i сонця та iнших джерел), пiд об`єкти транспортування електроенергiї до користувача.

Землями оборони визнаються землi, наданi для розмiщення i постiйної дiяльностi вiйськових частин, установ, вiйськово-навчальних закладiв, пiдприємств та органiзацiй Збройних Сил України, iнших вiйськових формувань, утворених вiдповiдно до законодавства України.

До земель природно-заповiдного фонду включаються природнi територiї та об`єкти (природнi заповiдники, нацiональнi природнi парки, бiосфернi заповiдники, ландшафтнi парки, заказники, пам`ятки природи, заповiднi урочища), а також штучно створенi об`єкти (ботанiчнi сади, дендрологiчнi парки, зоологiчнi парки, парки – пам`ятки садово-паркового мистецтва).

До земель iншого природоохоронного призначення належать земельнi дiлянки водно-болотних угiдь, що не вiднесенi до земель лiсового i водного фонду, а також земельнi дiлянки, в межах яких є природнi об`єкти, що мають особливу наукову цiннiсть.

До земель оздоровчого призначення належать землi, що мають природнi лiкувальнi властивостi, якi використовуються або можуть використовуватись для профiлактики захворювань i лiкування людей.

До земель рекреацiйного призначення належать землi, якi використовуються для органiзацiї вiдпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходiв. До цих земель належать земельнi дiлянки зелених зон i зелених насаджень мiст та iнших населених пунктiв, навчально-туристських та екологiчних стежок, маркованих трас, земельнi дiлянки, зайнятi територiями будинкiв вiдпочинку, пансiонатiв, об`єктiв фiзичної культури i спорту, туристичних баз, кемпiнгiв, яхт-клубiв, стацiонарних i наметових туристично-оздоровчих таборiв, будинкiв рибалок i мисливцiв, дитячих туристичних станцiй, дитячих i спортивних таборiв, iнших аналогiчних об`єктiв, а також земельнi дiлянки, наданi для дачного будiвництва i спорудження iнших об`єктiв стацiонарної рекреацiї.

До земель iсторико-культурного призначення належать землi, на яких розташованi:

iсторико-культурнi заповiдники, музеї-заповiдники, меморiальнi парки, меморiальнi (цивiльнi та вiйськовi) кладовища, могили, iсторичнi або меморiальнi садиби, будинки, споруди i пам`ятнi мiсця, пов`язанi з iсторичними подiями;

городища, кургани, давнi поховання, пам`ятнi скульптури та мегалiти, наскальнi зображення, поля давнiх битв, залишки фортець, вiйськових таборiв, поселень i стоянок, дiлянки iсторичного культурного шару укрiплень, виробництв, каналiв, шляхiв;

архiтектурнi ансамблi й комплекси, iсторичнi центри, квартали, площi, залишки стародавнього планування i забудови мiст та iнших населених пунктiв, споруди цивiльної, промислової, вiйськової, культової архiтектури, народного зодчества, садово-парковi комплекси, фонова забудова.

До земель лiсового фонду належать землi, зайнятi:

зеленими насадженнями у межах населених пунктiв, якi не вiднесенi до категорiї лiсiв; полезахисними лiсовими смугами, захисними насадженнями на смугах вiдводу залiзниць, захисними насадженнями на смугах вiдводу автомобiльних дорiг, захисними насадженнями на смугах вiдводу каналiв, гiдротехнiчних споруд i водних об`єктiв;

окремими деревами i групами дерев, чагарниками на сiльськогосподарських угiддях, присадибних, дачних i садових дiлянках.

До земель водного фонду належать землi, зайнятi:

морями, рiчками, озерами, водосховищами, iншими водними об`єктами, болотами, а також островами;

прибережними захисними смугами вздовж морiв, рiчок та навколо водойм;

гiдротехнiчними, iншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землi, видiленi пiд смуги вiдведення для них;

береговими смугами водних шляхiв.

Земельнi дiлянки кожної категорiї земель, якi не переданi у власнiсть або не наданi в користування громадян чи юридичних осiб, можуть перебувати у запасi.

Земельнi дiлянки за межами населених пунктiв, як i в їх межах, можуть надаватися для рiзних потреб – для здiйснення тiєї чи iншої виробничої дiяльностi, для вiдпочинку, для сiльськогосподарського виробництва, вирощування риби тощо.

Отже, земельнi дiлянки за межами населених пунктiв залежно вiд умов надання та цiльового призначення можуть належати до будь-якої категорiї земель.

Це, зокрема, данi про державну реєстрацiю земельних дiлянок, їх грошову оцiнку, облiк кiлькостi та якостi земель.

Переходячи безпосередньо до правильностi застосування ставок земельного податку за межами населених пунктiв, зазначимо, що за iнформацiєю Державного агентства України по земельних ресурсах нормативну грошову оцiнку сiльськогосподарських угiдь станом на 01.07.95 р. проведено в повному обсязi, земель населених пунктiв станом на 01.01.2007 р. – на 73 % вiд загальної площi земель населених пунктiв, а земельних дiлянок несiльськогосподарського призначення за межами населених пунктiв – лише на 2,44 %. Тому Закон № 2535-XII визначив рiзний порядок оподаткування земель залежно вiд того, встановлено чи нi таку оцiнку.

По земельних дiлянках, якi знаходяться за межами населених пунктiв, статтями 8–11 роздiлу четвертого цього Закону встановлено ставки земельного податку у вiдсотках вiд грошової оцiнки одиницi площi рiллi по областi.

Так, частиною першою ст. 8 Закону № 2535-XII установлено, що податок за земельнi дiлянки, наданi для пiдприємств промисловостi, транспорту, зв`язку та iншого призначення, за винятком земельних дiлянок, зазначених у частинах другiй i третiй цiєї статтi та частинi другiй ст. 6 цього Закону, справляється з розрахунку 5 % вiд грошової оцiнки одиницi площi рiллi по областi.

Згiдно з частиною другою цiєї статтi податок за земельнi дiлянки, наданi для залiзничного транспорту, вiйськових формувань, утворених вiдповiдно до законiв України, крiм Збройних Сил України та Державної прикордонної служби України, справляється в розмiрi 0,02 % вiд грошової оцiнки одиницi площi рiллi по областi, крiм земель вiйськових сiльськогосподарських пiдприємств, з яких земельний податок справляється згiдно зi ст. 6 зазначеного Закону.

Водночас, як установлено частиною третьою цiєї статтi, у разi використання залiзничним транспортом, вiйськовими формуваннями, утвореними вiдповiдно до законiв України, крiм Збройними Силами України та Державною прикордонною службою України, земель не за цiльовим призначенням, податок справляється у розмiрах, установлених частиною першою цiєї статтi.

Отже, виходячи з вимог ст. 8 Закону № 2535-XII, за межами населених пунктiв за ставкою 0,02 % вiд грошової оцiнки одиницi площi рiллi по областi оподатковуються земельнi дiлянки вiйськових формувань, утворених вiдповiдно до законiв України, та земельнi дiлянки залiзничного транспорту, а за ставкою 5 % – земельнi дiлянки, наданi пiдприємствам промисловостi, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони, а також земельнi дiлянки, наданi Збройним Силам України та Державнiй прикордоннiй службi України, якi не є бюджетними.

Вiдповiдно до ст. 9 Закону № 2535-XII податок за земельнi дiлянки, наданi в тимчасове користування на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреацiйного та iсторико-культурного призначення, за винятком сiльськогосподарських угiдь, справляється в розмiрi 50 % вiд грошової оцiнки одиницi площi рiллi по областi.

Податок за земельнi дiлянки, що входять до складу земель лiсового фонду i зайнятi виробничими, культурно-побутовими, жилими будинками та господарськими будiвлями i спорудами, справляється в розмiрi 0,3 % вiд грошової оцiнки одиницi площi рiллi по областi. За такою ж ставкою оподатковуються земельнi дiлянки, наданi на землях водного фонду (статтi 10, 11 цього Закону).

За сiльськогосподарськi угiддя, що наданi в установленому порядку i використовуються за цiльовим призначенням, незалежно вiд того, до якої категорiї земель вони вiднесенi, земельний податок обчислюється за ставками, встановленими частиною першою ст. 6 зазначеного Закону.

Отже, сiльськогосподарськi угiддя за межами населених пунктiв оподатковуються за такими ставками: для рiллi, сiножатей, пасовищ – 0,1 % вiд нормативної грошової оцiнки певного виду сiльськогосподарських угiдь, для багаторiчних насаджень – 0,03 % вiд їх нормативної грошової оцiнки.
Оподаткування земель сiльськогосподарського призначення, якi не є сiльськогосподарськими угiддями

Згiдно зi ст. 22 Земельного кодексу землями сiльськогосподарського призначення визнаються землi, наданi для виробництва сiльськогосподарської продукцiї, здiйснення сiльськогосподарської науково-дослiдної та навчальної дiяльностi, розмiщення вiдповiдної виробничої iнфраструктури або призначенi для цих цiлей.

До земель сiльськогосподарського призначення належать:

сiльськогосподарськi угiддя (рiлля, багаторiчнi насадження, сiножатi, пасовища та перелоги);

несiльськогосподарськi угiддя (господарськi шляхи i прогони, полезахиснi лiсовi смуги та iншi захиснi насадження, крiм тих, що вiднесенi до земель лiсового фонду, землi пiд господарськими будiвлями i дворами, землi тимчасової консервацiї тощо).

Земельнi дiлянки пiд господарськими будiвлями i дворами сiльськогосподарських пiдприємств, розташованi за межами населених пунктiв, належать до несiльськогосподарських угiдь, а не до сiльськогосподарських угiдь. Такi земельнi дiлянки обкладатимуться земельним податком згiдно зi ст. 8 Закону № 2535-XII за ставкою 5 % вiд нормативної грошової оцiнки одиницi площi рiллi по областi (крiм земель вiйськових сiльськогосподарських пiдприємств, якi оподатковуються за ставками, встановленими ст. 6 цього Закону).

Суб`єкти господарювання – юридичнi особи, якi мають у власностi чи в користуваннi земельнi дiлянки за межами населених пунктiв, визначаючи суму податкового зобов`язання щодо земельного податку, повиннi врахувати особливостi в оподаткуваннi цих земель.

Звертаємо увагу розпорядникiв земель – органiв виконавчої влади та мiсцевого самоврядування на деякi питання землекористування та оподаткування землi, а саме нагадуємо про необхiднiсть завершення робiт з iнвентаризацiї та грошової оцiнки землi. Крiм того, при наданнi пiльг щодо земельного податку окремим суб`єктам господарювання вiдповiднi ради повиннi врахувати доцiльнiсть та обгрунтованiсть їх надання i те, що кошти вiд плати за землю вiдповiдно до Бюджетного кодексу України розподiляються мiж бюджетами рiзних рiвнiв, а ради мають право надавати пiльги лише в межах сум, якi надходять до їх бюджетiв.

Дотримання вимог чинного законодавства iз земельних питань не лише власниками землi та землекористувачами, а й розпорядниками земель, старанне виконання наданих їм державою повноважень сприятиме полiпшенню умов землекористування, розвитку регiональної iнфраструктури, пожвавленню ринкових вiдносин у галузi земельних вiдносин, а отже, поповненню мiсцевих бюджетiв.



Катерина Гривнак


Начальник вiддiлу адмiнiстрування платежiв
за землекористування та мiсцевих податкiв i зборiв
Департаменту податку на прибуток та iнших
податкiв i зборiв (обов`язкових платежiв) ДПА України



«Вiсник податкової служби України», листопад 2007 р., № 42 (469), с. 31 (www.visnuk.com.ua)

Основна сума надходжень плати за землю припадає на бюджети населених пунктiв, хоча площа земель населених пунктiв становить лише близько 12 %. Однак за межами населених пунктiв знаходяться землi, якi за господарськими, трудовими, соцiальними та рекреацiйними зв`язками нерозривно пов`язанi з мiською територiєю. Iснує так звана примiська зона – територiя за межами мiста, до складу якої входять лiси, лiсопарки та iншi зеленi насадження, заклади та установи для масового вiдпочинку, землi сiльськогосподарського призначення, виробничi та комунальнi пiдприємства, що обслуговують мiсто, транспортнi магiстралi.

За межами населених пунктiв, крiм земель сiльськогосподарського призначення, розташовано також значнi лiсовi масиви, воднi об`єкти (рiчки, озера, ставки), землi курортних мiсцевостей, зон вiдпочинку, оздоровчих та лiкувальних закладiв тощо. Загальна площа земель несiльськогосподарського призначення за межами населених пунктiв становить близько 25 % усiх земель України, i майже 3/4 цих земель становлять лiси, iншi лiсовкритi площi.

Крiм того, розмiщення продуктивних сил територiєю України зумовило iснування значної кiлькостi об`єктiв промисловостi, транспорту, зв`язку та iнших галузей господарства, а також оборони за межами населених пунктiв.

Основний закон щодо оподаткування земель в Українi – Закон «Про плату за землю» вiд 03.07.92 р. № 2535-XII (у редакцiї Закону України вiд 19.09.96 р. № 378/96-ВР, зi змiнами та доповненнями) видiляє окремим роздiлом ставки земельного податку, за якими оподатковуються земельнi дiлянки за межами населених пунктiв.

Однак перш нiж перейти безпосередньо до питань оподаткування земельних дiлянок, що знаходяться за межами населених пунктiв, зупинимося на питаннях землекористування, оскiльки правильне оподаткування землi залежить не лише вiд мiсця розташування земельної дiлянки та її розмiру, правильного застосування ставок податку, а й вiд того, чи встановлено нормативну грошову оцiнку, яка застосовується при оподаткуваннi, вiд умов надання та категорiї земельної дiлянки, що встановлюється залежно вiд цiльового використання землi.
Повноваження суб`єктiв влади рiзних рiвнiв у галузi земельних вiдносин щодо розпорядження землею

Земельний кодекс України вiд 25.10.2001 р. № 2768-III (зi змiнами та доповненнями, за текстом – Земельний кодекс) визначає повноваження Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республiки Крим та органiв мiсцевого самоврядування, а також органiв виконавчої влади в галузi земельних вiдносин.

Враховуючи те, що земельнi дiлянки державної та комунальної власностi не розмежованi, розпоряджаються земельними дiлянками, що знаходяться в межах населених пунктiв, крiм земель, переданих у приватну власнiсть, сiльськi, селищнi, мiськi ради, а земельними дiлянками, якi знаходяться за межами населених пунктiв, – вiдповiднi органи виконавчої влади. Ця норма, визначена п. 12 Перехiдних положень Земельного кодексу, дiятиме до розмежування вiдповiдно зазначених земель.

Отже, розпорядниками земель, що знаходяться за межами населених пунктiв, є мiсцевi державнi адмiнiстрацiї.
Визначення абсолютного мiсцезнаходження земельної дiлянки, зокрема належнiсть до населених пунктiв або розташування поза їх межами

Земельний кодекс видiляє три категорiї населених пунктiв: мiста, селища, села. Згiдно зi ст. 173 цього Кодексу межа району, села, селища, мiста, району в мiстi – це умовна замкнена лiнiя на поверхнi землi, що вiдокремлює територiю району, села, селища, мiста, району в мiстi вiд iнших територiй.

Межi села, селища, мiста встановлюються i змiнюються за проектами землеустрою, якi розробляються вiдповiдно до технiко-економiчного обґрунтування їх розвитку, генеральних планiв населених пунктiв.

Рiшення про встановлення i змiну меж приймається:

мiст – Верховною Радою України за поданням Верховної Ради Автономної Республiки Крим, обласних, Київської чи Севастопольської мiської рад;

сiл та селищ – Верховною Радою АР Крим, обласними, Київською чи Севастопольською мiською радами за поданням районних та вiдповiдних сiльських, селищних рад.

Отже, земельнi дiлянки, якi не увiйшли в затверджену межу населених пунктiв, вважаються землями, що знаходяться поза їх межами.
Наявнiсть нормативної грошової оцiнки землi, правовi засади проведення якої визначає Закон «Про оцiнку земель» вiд 11.12.2003 р. № 1378-IV (зi змiнами та доповненнями)

Нормативна грошова оцiнка земельних дiлянок використовується як для визначення розмiру земельного податку та орендної плати за земельнi дiлянки державної та комунальної власностi, розмiру державного мита при мiнi, спадкуваннi та даруваннi земельних дiлянок, так i при визначеннi втрат сiльськогосподарського та лiсогосподарського виробництва.

Методику нормативної грошової оцiнки земель несiльськогосподарського призначення (крiм земель населених пунктiв) затверджено постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 30.05.97 р. № 525 (зi змiнами та доповненнями).

Порядок проведення грошової оцiнки зазначених земель, затверджений наказом Держкомзему України, Мiнагрополiтики України, Мiнiстерства будiвництва, архiтектури та житлово-комунального господарства України, Держкомлiсгоспу України, Держкомводгоспу України, Української академiї аграрних наук вiд 27.01.2006 р. № 19/16/22/11/17/12 (зареєстровано в Мiн`юстi України 05.04.2006 р. за № 389/12263), регламентує механiзм нормативної грошової оцiнки земель несiльськогосподарського призначення за межами населених пунктiв: промисловостi, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та iншого призначення; земель природно-заповiдного та iншого природоохоронного, оздоровчого, рекреацiйного та iсторико-культурного призначення; земель лiсового та водного фондiв.

Вiднесення земель до категорiї земель за функцiональним використанням провадиться згiдно з Iнструкцiєю з заповнення державної статистичної звiтностi, затвердженою наказом Держкомстату України вiд 05.11.98 р. № 377 (зареєстровано в Мiн`юстi України 14.12.98 р. за № 788/3228, зi змiнами та доповненнями, за текстом – Iнструкцiя № 377), вiдповiдно до видiв економiчної дiяльностi, зазначених у довiдках, що надають юридичним особам органи державної статистики.

За результатами нормативної грошової оцiнки земельних дiлянок несiльськогосподарського призначення складається технiчна документацiя. Данi про нормативну грошову оцiнку окремої земельної дiлянки оформляються як витяг з технiчної документацiї з нормативної грошової оцiнки земельної дiлянки. Технiчна документацiя з нормативної грошової оцiнки земельних дiлянок пiдлягає державнiй експертизi.

Технiчну документацiю з нормативної грошової оцiнки земельних дiлянок, розташованих за межами населених пунктiв, затверджують районнi ради.

Витяг iз технiчної документацiї про нормативну грошову оцiнку окремої земельної дiлянки видає вiдповiдний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсiв.

Отже, довiдки, що видаються органами земельних ресурсiв власникам землi та землекористувачам про нормативну грошову оцiнку їх земельних дiлянок, практично є витягом iз технiчної документацiї з нормативної грошової оцiнки земельних дiлянок i, вiдповiдно, вважаються даними державного земельного кадастру, якi згiдно зi ст. 13 Закону № 2535-XII є пiдставою для нарахування земельного податку.

Саме на пiдставi такої довiдки, яка мiстить данi про власника чи землекористувача, адресу i площу земельної дiлянки, розмiр її грошової оцiнки, платник податкiв, юридична особа чи суб`єкт пiдприємницької дiяльностi самостiйно обчислює суму земельного податку i подає розрахунок до вiдповiдного органу державної податкової служби.
Подiл земель на вiдповiднi категорiї

Вiдповiдно до ст. 19 Земельного кодексу, що є основним законодавчим актом, згiдно з яким регулюються земельнi вiдносини в Українi, землi вiдповiдно до цiльового призначення подiляються на категорiї. Це, зокрема, землi сiльськогосподарського призначення, землi житлової та громадської забудови, землi природно-заповiдного та iншого природоохоронного призначення, землi оздоровчого призначення, землi рекреацiйного призначення, землi iсторико-культурного призначення, землi лiсового фонду, землi водного фонду, землi промисловостi, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та iншого призначення.

Вiднесення земель до тiєї чи iншої категорiї здiйснюється на пiдставi рiшень органiв виконавчої влади та мiсцевого самоврядування вiдповiдно до їх повноважень, а змiна цiльового призначення земель провадиться тими ж органами, якi приймають рiшення про передачу цих земель у власнiсть або надання у користування, вилучення (викуп) земель i затверджують проекти землеустрою.

Зупинимося на категорiях земель, визначених Земельним кодексом.

Землями промисловостi визнаються землi, наданi для розмiщення та експлуатацiї основних, пiдсобних i допомiжних будiвель та споруд промислових, гiрничодобувних, транспортних та iнших пiдприємств, їх пiд`їзних шляхiв, iнженерних мереж, адмiнiстративно-побутових будiвель, iнших споруд.

До земель транспорту належать землi, наданi пiдприємствам, установам та органiзацiям залiзничного, автомобiльного транспорту i дорожнього господарства, морського, рiчкового, авiацiйного, трубопровiдного транспорту та мiського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатацiї, ремонту i розвитку об`єктiв транспорту.

Слiд зауважити, що до земель промисловостi належать землi, наданi не лише пiдприємствам промисловостi, а й транспортним, гiрничодобувним та iншим пiдприємствам, тодi як землi транспорту – лише транспортним пiдприємствам.

До земель зв`язку належать земельнi дiлянки, наданi пiд повiтрянi й кабельнi телефонно-телеграфнi лiнiї та супутниковi засоби зв`язку.

Землями енергетичної системи визнаються землi, наданi пiд енергогенеруючi об`єкти (атомнi, тепловi, гiдроелектростанцiї, електростанцiї з використанням енергiї вiтру i сонця та iнших джерел), пiд об`єкти транспортування електроенергiї до користувача.

Землями оборони визнаються землi, наданi для розмiщення i постiйної дiяльностi вiйськових частин, установ, вiйськово-навчальних закладiв, пiдприємств та органiзацiй Збройних Сил України, iнших вiйськових формувань, утворених вiдповiдно до законодавства України.

До земель природно-заповiдного фонду включаються природнi територiї та об`єкти (природнi заповiдники, нацiональнi природнi парки, бiосфернi заповiдники, ландшафтнi парки, заказники, пам`ятки природи, заповiднi урочища), а також штучно створенi об`єкти (ботанiчнi сади, дендрологiчнi парки, зоологiчнi парки, парки – пам`ятки садово-паркового мистецтва).

До земель iншого природоохоронного призначення належать земельнi дiлянки водно-болотних угiдь, що не вiднесенi до земель лiсового i водного фонду, а також земельнi дiлянки, в межах яких є природнi об`єкти, що мають особливу наукову цiннiсть.

До земель оздоровчого призначення належать землi, що мають природнi лiкувальнi властивостi, якi використовуються або можуть використовуватись для профiлактики захворювань i лiкування людей.

До земель рекреацiйного призначення належать землi, якi використовуються для органiзацiї вiдпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходiв. До цих земель належать земельнi дiлянки зелених зон i зелених насаджень мiст та iнших населених пунктiв, навчально-туристських та екологiчних стежок, маркованих трас, земельнi дiлянки, зайнятi територiями будинкiв вiдпочинку, пансiонатiв, об`єктiв фiзичної культури i спорту, туристичних баз, кемпiнгiв, яхт-клубiв, стацiонарних i наметових туристично-оздоровчих таборiв, будинкiв рибалок i мисливцiв, дитячих туристичних станцiй, дитячих i спортивних таборiв, iнших аналогiчних об`єктiв, а також земельнi дiлянки, наданi для дачного будiвництва i спорудження iнших об`єктiв стацiонарної рекреацiї.

До земель iсторико-культурного призначення належать землi, на яких розташованi:

iсторико-культурнi заповiдники, музеї-заповiдники, меморiальнi парки, меморiальнi (цивiльнi та вiйськовi) кладовища, могили, iсторичнi або меморiальнi садиби, будинки, споруди i пам`ятнi мiсця, пов`язанi з iсторичними подiями;

городища, кургани, давнi поховання, пам`ятнi скульптури та мегалiти, наскальнi зображення, поля давнiх битв, залишки фортець, вiйськових таборiв, поселень i стоянок, дiлянки iсторичного культурного шару укрiплень, виробництв, каналiв, шляхiв;

архiтектурнi ансамблi й комплекси, iсторичнi центри, квартали, площi, залишки стародавнього планування i забудови мiст та iнших населених пунктiв, споруди цивiльної, промислової, вiйськової, культової архiтектури, народного зодчества, садово-парковi комплекси, фонова забудова.

До земель лiсового фонду належать землi, зайнятi:

зеленими насадженнями у межах населених пунктiв, якi не вiднесенi до категорiї лiсiв; полезахисними лiсовими смугами, захисними насадженнями на смугах вiдводу залiзниць, захисними насадженнями на смугах вiдводу автомобiльних дорiг, захисними насадженнями на смугах вiдводу каналiв, гiдротехнiчних споруд i водних об`єктiв;

окремими деревами i групами дерев, чагарниками на сiльськогосподарських угiддях, присадибних, дачних i садових дiлянках.

До земель водного фонду належать землi, зайнятi:

морями, рiчками, озерами, водосховищами, iншими водними об`єктами, болотами, а також островами;

прибережними захисними смугами вздовж морiв, рiчок та навколо водойм;

гiдротехнiчними, iншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землi, видiленi пiд смуги вiдведення для них;

береговими смугами водних шляхiв.

Земельнi дiлянки кожної категорiї земель, якi не переданi у власнiсть або не наданi в користування громадян чи юридичних осiб, можуть перебувати у запасi.

Земельнi дiлянки за межами населених пунктiв, як i в їх межах, можуть надаватися для рiзних потреб – для здiйснення тiєї чи iншої виробничої дiяльностi, для вiдпочинку, для сiльськогосподарського виробництва, вирощування риби тощо.

Отже, земельнi дiлянки за межами населених пунктiв залежно вiд умов надання та цiльового призначення можуть належати до будь-якої категорiї земель.

Це, зокрема, данi про державну реєстрацiю земельних дiлянок, їх грошову оцiнку, облiк кiлькостi та якостi земель.

Переходячи безпосередньо до правильностi застосування ставок земельного податку за межами населених пунктiв, зазначимо, що за iнформацiєю Державного агентства України по земельних ресурсах нормативну грошову оцiнку сiльськогосподарських угiдь станом на 01.07.95 р. проведено в повному обсязi, земель населених пунктiв станом на 01.01.2007 р. – на 73 % вiд загальної площi земель населених пунктiв, а земельних дiлянок несiльськогосподарського призначення за межами населених пунктiв – лише на 2,44 %. Тому Закон № 2535-XII визначив рiзний порядок оподаткування земель залежно вiд того, встановлено чи нi таку оцiнку.

По земельних дiлянках, якi знаходяться за межами населених пунктiв, статтями 8–11 роздiлу четвертого цього Закону встановлено ставки земельного податку у вiдсотках вiд грошової оцiнки одиницi площi рiллi по областi.

Так, частиною першою ст. 8 Закону № 2535-XII установлено, що податок за земельнi дiлянки, наданi для пiдприємств промисловостi, транспорту, зв`язку та iншого призначення, за винятком земельних дiлянок, зазначених у частинах другiй i третiй цiєї статтi та частинi другiй ст. 6 цього Закону, справляється з розрахунку 5 % вiд грошової оцiнки одиницi площi рiллi по областi.

Згiдно з


Комментариев: 0    Просмотров: 1010

Оставить коментарий:

Ваше имя:
Комментарий:

kcaptcha обновить картинку


Код введен неверно

 
Повторите ввод комментария (нецензурная лексика запрещена).


Подписка на рассылку

Выберите рассылки:

Новости, статьи, обзоры
Объекты недвижимости

Введите корректный e-mail

Следите за нами

facebook twitter vkontakte google plus